Ми всі дуже різні. На зміни реагуємо також дуже по-різному. Змінилось наше життя, з’явився новий досвід, поранення змусило по-іншому відчувати себе та своє тіло. Логічно, що і секс зміниться. Більше того, емоційні гойдалки та психічні процеси також впливають на сексуальне життя.

В цій статті розглянемо не фізичні зміни, а саме психологічні. Вони можуть бути пов’язані з пораненням, з загальним військовим досвідом, а можуть — і з ти, і з тим. 

В першу чергу варто розуміти, що зміни будуть і вони нормальні. Якщо вам обом добре і ви відкриті одне до одного, то будь-які зміни — це природно.

‍

Можуть бути різні сценарії розвитку ваших сексуальних стосунків. Наприклад, може виникнути “замороження” відчуттів. Коли сексуальне життя ніби зникає. Воно не цікавить, не виникає бажання, такий прояв може бути як у чоловіка, так і у жінки. Це може бути пов’язано з наданим значенням щодо можливості сексу (“Як я можу думати про секс, коли відбувається таке” або “Моє життя і мій секс ніколи не будуть такими, як раніше” тощо). Таке ставлення ніби змушує приглушити сексуальний потяг, знецінює його важливість, захищаючи вас від відчуття, що ви робите щось негідне. Або причиною може бути страх неприйняття, невпевненості в собі, тому психіка просто завмирає й ігнорує цю частину життя.

Також це може бути пов’язано з дією на організм тривалого стресу. В період хронічного стресу (якого більш ніж достатньо у переважної більшості українців) кортизол (глюкокортикоїдний стероїдний гормон, що виробляється наднирниками. Його також прийнято називати «гормоном стресу», оскільки він активно виробляється у відповідь на стрес) применшує вироблення тестостерону та естрогену, що відповідають за сексуальне бажання. В результаті — знижується лібідо. Паралельно зменшується вироблення гормонів дофаміну й серотоніну і життя загалом втрачає фарби. Це може викликати: зниження сексуального бажання і бажання статевих стосунків; відчуття болю під час сексу у жінок, бо знижується рівень естрогену, який відповідає за зволоження під час статевого акту; зникнення ранкової ерекції у чоловіків або взагалі відсутність ерекції, складність з еякуляцією.

Для когось із пари секс може залишатись важливою частиною стосунків, а для когось — ні. І тут може виникнути проблема. 

‍

Ще один сценарій — ваше сексуальне життя стане активним, яскравим, незвичним. Так ніби весь процес говорить про те, що не дивлячись ні на що, “я живу!”. За допомогою сексу ми отримуємо розрядку і тіло це добре знає, як і знає, як можна отримати задоволення через секс. Людина відчуває сильну фізичну й емоційну напругу — секс є добрим способом позбутись неї та розслабити тіло. Сам секс стає розкутішим, з’являється сміливість робити те, чого не робили раніше, може з’явитись більше ніжності та пристрасті або секс може стати більш грубим. Психологічним феноменом тут є , як не дивно, бажання контролю. Контролювати якусь частину свого життя, коли навколо так багато невизначеності. І це може нести певні складнощі, бо фокус уваги не на стосунках, а на вирішенні психологічних потреб, і часто не враховує бажань та стану партнера/ки.

‍

Окремою перепоною в налагодженні сексуального життя може стати поранення, при цьому характер поранення з точки зору психології не такий важливий. На перший план тут виходить те, як ви ставитесь до себе, свого тіла і своїх можливостей. Тут важливим буде прийняти і своє тіло, і свою травму. Тільки після цього буде можливість рухатись далі. 

Секс — не завжди контакт статевих органів. Хоча поширена думка, що справжній секс — це контакт геніталій. Але інтимний контакт це дотик, обійми, стимуляція. І саме емоційна близькість створює інтимність. Основою хорошого сексу є комунікація в парі, а не образ тіла. Тож розкажіть партнерці, яких частин тіла не варто торкатись, що це викликає дискомфорт та напруження. Можна спробувати вимикати освітлення, розпочати контакт з пестощів, погладжувань. 

Тут точно потрібен час. Важливо не вимагати від себе одразу задовольняти потреби іншої людини. Намагаючись активно заохочувати до сексу, ми можемо тільки погіршити ситуацію та збільшити емоційну дистанцію між вами. 

Після ампутації або інших травм можливо вести активне сексуальне життя. Люди, які мають поранення і травми, можуть із подивом зрозуміти, що якість сексу не залежить від наявності обох рук чи ніг. Урізноманітнити своє сексуальне життя можна різними способами. 

Допоміжним є почуття гумору. Якщо не драматизувати факт, що не все доступно і не все виходить, то можна побачити багато смішних моментів. Таким чином ви позбавитись зайвої напруги і все буде виходити більш природно та розслаблено.

І ще трішки про зміни. Вони можуть бути як тимчасовими, так і сталими. Тобто ви можете на який час завмерти і не хотіти сексу, але це не назавжди, якщо це викликано реакцією на стрес або наданими значеннями щодо можливості кохатись. Ви можете докласти певних зусиль та знову повернутись до здорового потягу та сексуального життя. Відновлюючи чутливість свого тіла, можна поступово розморозитись. Можна частіше просто обійматись, торкатись, триматись за руки. Так ніби заземлятись і нагадувати собі, що біля вас безпечна та рідна людина. Підсилюйте переконання, що секс — це один з проявів любові. Вчіться відчувати світ, своє тіло та близьку людину. Можна активніше почати турбуватись про тіло різними способами: легкі фізичні навантаження, косметичні процедури, масажі тощо. І турбуючись про тіло, не просто виконувати дії, а відчувати, як тіло реагує на таку турботу.

Якщо в когось з партнерів гіперсексуальність, важливо бути уважними, чи окей з вашими фантазіями та діями вам обом. І говорити про це. Так само, якщо в одного партнера лібідо підвищено, а в іншого — знижене. Це може спричиняти конфлікт у парі та атмосферу відчуженості. Тобто відновлювати близькість, а не просто мати сексуальний акт, є задачею номер один в усіх випадках, про які ми написали вище.‍

Створіть простір, у якому ви зможете відверто говорити про свої потреби, переживання, страхи, сумніви, бажання і небажання. Не треба вимагати, виставляти претензії, важливо хотіти почути одне одного.

Не хочете сексу — скажіть, хочете — також кажіть. Але не в формі “ти маєш мені це забезпечити” або “ти не маєш права хотіти сексу, коли я його не хочу”, а через я-повідомлення. Тобто ви можете говорити:

“Мені зараз не хочеться сексу, тому що… (або просто не хочеться) але я хочу побути з тобою і просто обійняти”.

“Я відчуваю сильний потяг, але якщо тобі з цим не окей, скажи мені”

Хотіти або не хотіти сексу — нормально. 

Ви можете помітити зміни у сексуальних вподобаннях. Під діями різних подій ми змінюємось, тож не дивно, що і вподобання можуть мінятись. Інколи може виникнути почуття сорому, бо вам цікаво те, що раніше не цікавило і не практикували в парі. Але часто цей сором не має під собою жодного раціонального зерна, а нав’язаний суспільними стереотипами, вихованням тощо, чи просто живе в нашій уяві. Тобто вам просто може здаватись, що партнерка це не прийме і засудить. Ви можете здивуватись, що реакція на ваші фантазії може викликати відгук у партнера або партнерки. Найкращий варіант — говорити. Спокійно і з повагою комунікувати про зміни, нові фантазії, про те, що вже не подобається або не приємно — часто дає хороші результати: ваші стосунки стають більш довірливими, глибокими, щирими і не позбавленими експериментів. Єдиними правилами для таких розмов є: доречність моменту, врахування стану вашої близької людини, повага. Це не має звучати як вимога, а як пропозиція досліджувати ваше інтимне життя разом.

Тож зміни будуть, інколи з ними буде непросто, інколи вас може щось лякати або напружувати, а інколи ви будете по-хорошому дивуватись і собі, і партнерці. Але умовами є відкритість, готовність чути і бути щирими. І за необхідності, консультуватись з фахівцями реабілітологами, сексологами, психологами.