Сексуальний контакт — це фізична близькість, статевий акт з проникненням або без, який відбувається на основі фізичного та емоційного збудження, будь-яка форма дотиків тіла та контакту з іншою людиною. У кожній парі лише партнери визначають, скільки і як часто їм комфортно взаємодіяти. Але важливо, щоб збігались або ж були обговорені бажання та потреби кожного.

Через секс людина проживає різні спектри емоцій, а у стосунках він якраз виконує чуттєву роль, тобто є проявом, підтвердженням, процесом і результатом почуттів. За умови, що жоден з партнерів не страждає від фізіологічних чи психологічних труднощів (наприклад, еректильна дисфункція, гінекологічні захворювання, депресія, апатія, поранення, реабілітація, залежності). Якщо ж виникають різного роду зміни — зниження або підвищення лібідо, сексуальна дисфункція, підвищення чи зниження чутливості, гінекологічні чи урологічні захворювання, то це завжди впливає як на стосунки в парі загалом, так і на самосприйняття. Коли партнери не проговорюють подібні моменти, найчастіше через відчуття сорому — соромно запитати або соромно розповісти, вони закриваються одне від одного і відчувають недовіру, тривогу, віддаляються емоційно.

Нерідко, після важкого захворювання або поранення, людина може вважати себе непривабливою, не сприймати своє тіло або не відчувати збудження. Тоді вона намагається уникати інтимного життя, посилаючись на погане самопочуття. Партнери в таких умовах не знають, як реагувати чи як поводитися, і це провокує конфлікти та образи. Наприклад, якщо хтось з партнерів не відчуває збудження і не знає, як про це повідомити іншому партнеру, то може уникати дотиків чи ніжностей, щоб не образити. Але ситуація повторюється, і партнер, якого уникають, почуває себе дискомфортно, думає, що проблема у ньому. Починає з’ясовувати причини та висловлювати припущення, а інший соромиться зізнатись, бо думає, що це не нормально. В таких ситуаціях надважливо вміти говорити відверто аби уникнути непорозуміння та не затягувати конфлікт.

Тому першим важливим елементом розв’язання сексуальних проблем є реакція на власний дискомфорт. Щоб з’ясувати причини власних змін, треба проаналізувати свої відчуття в момент різних (краще кожного) дотиків, поекспериментувати самостійно (мастурбація, наприклад), дослідити своє тіло зараз (бо воно постійно змінюється), шукати свої ерогенні зони, використовувати різні практики та пози, звернутись за допомогою до сексолога чи психолога (адже іноді дуже важко прийняти свої відчуття чи помітити їх, можуть бути психологічні бар’єри та заперечення). Якщо не виникає збудження, якщо не приємні якісь дотики чи дії, якщо відчуваєте постійне напруження і не можете розслабитись, якщо те, що подобалась раніше у сексі, більше не приносить задоволення, якщо займаєтесь сексом з відчуття обов'язку, а не власного бажання. Це все яскраві прапорці, які повідомлять про необхідність вашої психіки (а збудження відбувається саме там) та тіла змінити те, що не подобається, щоб не створити блоки, страхи, затиски щодо сприйняття себе чи партнера/ки.

І наступний крок ​​— це визнання власного дискомфорту перед собою і партнером/ою, звернення за допомогою до спеціаліста або ж експерименти та дослідження з партнером/ою власних способів взаємодії, щоб знайти саме ті форми, які будуть комфортними та приноситимуть задоволення.

Тож, аби уникнути прийняття того, що «я можу жити без сексу, бо він мені не дуже подобається» або ж «я можу жити без сексу, бо я тепер не можу ним займатись», важливо говорити вашому/ій партнеру/ці про всі відчуття, що стосуються вашого контакту, аби не накопичувати образу на себе та не позбавляти себе можливості бути сексуально активними.

Коли ми ігноруємо або знецінюємо свої сексуальні потреби та бажання, то ризикуємо жити в токсичних стосунках або ж завершити їх на дуже неприємній ноті. А також створюємо собі бар’єри для майбутніх сексуальних стосунків та загалом власної сексуальності, пригнічуємо своє лібідо, травмуємо себе, знижуємо самооцінку.