Прийняття — це процес зустрічі з реальністю. З її можливостями та обмеженнями.

Коли ми приходимо в світ і поступово дорослішаємо, в нас є достатньо часу, щоби звикнути до себе. І навіть тоді дуже швидкі зміни — як-то поява вторинних статевих ознак в підлітковому віці — викликають стрес і кризу.

Якщо ваше тіло й особистість пережили раптову і суттєву зміну внаслідок травми чи поранення, це створює конфлікт між вашим колишнім уявленням про себе і новою реальністю. Вам потрібні час та зусилля, щоби перетравити це й інтегрувати зміну.

Цей процес відбуватиметься за класичними етапами проживання втрати (в цьому випадку — втрати себе таким, яким ви себе знали):

1. Заперечення — перша реакція, шок, відмова приймати те, що трапилося.
2. Гнів — пошук винних, «чому я».
3. Торг — спроба укласти будь-які угоди аби відкласти неминуче.
4. Депресія — апатія, пригніченість, сум за тим, що втрачено.
5. Прийняття — зустріч з реальним/ою собою, визнання власних обмежень та наявних ресурсів, розуміння, як з цим жити далі.

Що допоможе вам на цьому шляху:

• Проводьте більше часу з людьми

В цей період, як ніколи, важлива підтримка близьких та тих, хто зіткнувся зі схожим досвідом. Коли нас бачать, реагують на нас, взаємодіють певним чином — все це допомагає нам звикнути до «нового себе». Ізоляція ж навпаки — гальмує процес адаптації, затягує повернення до нормального життя. Тому хоч в цей момент є дуже сильне бажання сховатися від усіх, вмовляйте себе виходити до людей, можливо, на початку лише до вузького кола, якому довіряєте.

Дуже рекомендовано в цьому процесі мати супровід психотерапевта — спеціаліст допомагатиме вам справлятися зі складними почуттями й не застрягнути на якомусь з етапів.

• Ставтеся з повагою до власних потреб та співчуттям до обмежень

Дуже часто люди висувають до себе жорсткі вимоги, знецінюють складнощі, вимагають швидкого результату. Таке ставлення до себе не сприяє процесу реабілітації та не веде до прийняття. Щоби відчути, яке ставлення підійде, уявіть, що все це переживає ваша близька людина, хтось, кого ви любите, — як би ви підтримали її? Як би піклувалися? Які б слова знайшли для неї?
Спробуйте так саме поставитися і до себе: проявляти турботу, підбадьорювати себе, помічати й цінувати всі позитивні зрушення.

• Потроху вчіться любити нового/нову себе

На початку може здаватися, що ви ніколи не зможете полюбити себе такого/ таку і ніхто не зможе. Проте — це не так. Частіше партнери та партнерки залишаються поряд і люблять ще сильніше та відданіше.
Навіть якщо ваш партнер/ка не витримав/ла та розірвав/ла стосунки, це не характеристика вас чи вашої травми, адже партнери не завжди самостійно можуть впоратися з такими змінами та теж потребують професійного супроводу.

Оточуйте себе тими, хто дивиться на вас з любовʼю та прийняттям — батьки, кохані, друзі, діти, колеги. Саме їхніми очима ви навчитеся любити себе.

• Дивіться на своє відображення

Вас може здивувати цей пункт, проте він досить важливий. Бачити своє відображення в дзеркалі, бачити себе на фотографіях та відео — все це допомагає звикнути до змін та сформувати новий візуальний образ себе.
Важливо! Пробуйте не фокусуватися на зоні поранення, не дивитися на окремі частини тіла, а сприймати себе в цілому, все разом. Спочатку це може даватися важко, але з часом ви все більше і більше звикатимете до себе, і в якийсь момент це стане чимось буденним.

Прийняття нового/нової себе — це непростий шлях, але він безумовно вартий того. Бо ви варті жити з любов’ю, повагою та прийняттям себе.

Коли ви сідаєте в нову машину, вам потрібен час, щоби звикнути до її габаритів. Спочатку ви будете більш зосереджені та уважні, будете пробувати, можливо, частіше помилятися, але з часом почнете відчувати її. Те саме відбувається зі зміною в собі та своєму тілі. Будьте терплячі та уважні до себе, дайте собі час, оточуйте себе підтримкою — і у вас обов’язково вийде.