Сексуальні дисфункції у військових чоловіків та жінок можуть бути результатом стресу, травми та інших емоційних і фізичних факторів, пов'язаних з бойовим досвідом та службою у військових конфліктах. Деякі з них можуть включати еректильну дисфункцію, передчасну еякуляцію, знижене лібідо.
Участь в активних бойових діях та перебування на війні — завжди надзвичайно екстремальна ситуація для нашої психіки, що сприймається свідомістю як дуже сильний стрес. Але, звичайно, така сильна і довготривала емоційна напруга має свої наслідки. Майже у всіх військових після повернення додому спостерігаються зміни у фізичному і психологічному станах. Це відбувається через те, що коли ви знаходитесь в умовах активних бойових дій, вами керують «гормони стресу» — адреналін і кортизол. Тобто ваш організм перебуває в стані максимальної напруги, адже якщо розслабитеся — ви можете загинути. При поверненні додому, організм рано чи пізно починає розслаблятися, ось тоді й з’являються більшість негативних наслідків від пережитого. Такі стани виникають здебільшого у тих військовослужбовців, які брали участь в активних бойових діях, зазнали поранень, втратили когось із близьких, бачили багато болю та людських страждань, були в полоні.
Щодо жінок-військових, проблеми також можуть бути пов'язані зі збільшеним ризиком травми вульви, яка може призвести до зниження сексуального бажання та болю під час статевого акту.
Одним з авторів, який досліджував питання впливу стресу на сексуальну функцію, є Александр Л. Таффін. У своїх дослідженнях він вказує, що стрес може призвести до зниження вироблення тестостерону та інших гормонів, які регулюють сексуальну функцію. Також, він зазначає, що сексуальна дисфункція може бути результатом психологічних проблем (тривожність та/чи депресія), що часто виникають внаслідок стресу. Ще однією авторкою, яка досліджувала це питання, є Дженніфер С. Моррісон. У своїх працях вона вказує на те, що військові, які пережили стрес, можуть мати знижену сексуальну функцію через погіршення психічного здоров'я та відчуття втоми.
Оскільки сексуальне життя (розмноження) — один з головних інстинктів людини, закономірно, що дуже часто можуть виникати труднощі та зміни в сексуальній поведінці.
Зміни в сексуальності можуть бути дуже різного характеру. Від імпотенції та небажання мати інтимні стосунки до схильності до фізичного насилля, іноді дуже жорсткої поведінки під час сексу. І це нормально, адже кожна психіка дуже індивідуально реагує на пережитий стрес.
Якщо трошки зануритися у фізіологію процесів, то простими словами гормони стресу гальмують вироблення гормонів, необхідних для сексу, а саме — ерекції.
Поранення або ампутація кінцівок також може вплинути на інтимне життя. Через несприйняття свого тіла, через сором або страх, що партнер/ка може не прийняти ваше нове тіло, що може бути боляче, неприємно або ви не відчуєте ту насолоду, яку відчували раніше, через постійні спогади та думки про пережите. І це все нормально. Але в такому випадку дуже важливо робити та розуміти декілька речей.
Які ж розлади сексуальності можуть виникнути?
Перше, що спадає на думку — це ослаблення лібідо аж до повної втрати сексуального інтересу і відсутність ерекції. Психологічна імпотенція — це та проблема, з якою стикається дуже велика кількість чоловіків і в умовах повсякденного стресу, не кажучи вже про чоловіків, які пройшли війну. Це не питання «поломки» статевого органу, це стається через нестачу відчуття контролю і тривожність. Але є й фізіологічна сторона проблеми, головну роль в якій відіграють гормони. Є такий гормон — кортиколіберин (гормон стресу) і, на жаль, при його збільшенні зменшується вироблення статевого гормону — гонадоліберину, який відіграє надважливу роль в потенції. Він критично знижує рівень тестостерону. Важливо розуміти, що постстресові проблеми з лібідо та ерекцією майже повністю лежать в площині психології, а отже, зникнуть за умови грамотної психотерапії. Оскільки для будь-якого чоловіка вкрай важливо відчувати свою статеву силу, то не варто удавати, що «воно саме пройде», так само, як і не варто одразу ж намагатися розв’язати проблеми за допомогою медичних препаратів, оскільки вони не вирішують причини психогенної імпотенції і мають багато протипоказів та побічних ефектів, які можуть навіть нашкодити. Особливо, якщо у вас була травма або поранення.
Є певний парадокс, який викликає багато питань серед військових. Адже існує таке поняття, як «бойова ерекція». Тобто коли військовий знаходиться в умовах активних бойових дій, в нього може спонтанно виникати ерекція. І це викликає безліч питань, чому ж там, на передовій, усе «працювало», а по поверненні додому виникли проблеми? Гормональна система — складний механізм, який навіть деяким лікарям важко пояснити. На перший погляд, секс та стрес — речі несумісні. Так, стрес пригнічує сексуальну функцію, але це здебільшого стосується віддалених наслідків стресу. В умовах активного стресу виникає викид в кров таких гормонів, як ендорфіни та енкефаліни — і ні, це не від задоволення, як можна було б подумати. Ці гормони знеболюють, «змушують сміятися в бою», допомагають битися, навіть якщо ви поранені. Саме тому в фазу активного стресу ви можете не мати питань з бажанням та сексуальною функцією. А проблеми починаються вже потім.
Також часто проявом посттравматичного стресового розладу є передчасна еякуляція. Причиною може бути психомоторне збудження, яке відбувається через відсутність відчуття безпеки. Ваша підсвідомість може не вірити тому, що ви перебуваєте у безпеці, тому надсилає сигнал організму, що варто завершити статевий акт якомога швидше. Але ви повинні розуміти, що, згідно з дослідженнями, передчасною еякуляцією вважається тривалість сексу менше ніж 1 хвилина. Тривалість нормального статевого акту становить 3–7 хвилин.
Інша ситуація, яка може виникнути — це агресивна поведінка під час сексуальних стосунків або навіть схильність до насильства. Це називається компульсивною сексуальною поведінкою. Американці провели дослідження, де вивчали, як змінилася сексуальна поведінка у ветеранів війни в Іраку. Було виявлено, що компульсивна сексуальна поведінка по поверненні військових була виявлена у 16,7%. Через 3 місяці кількість подібних розладів зменшилась до 15,5%, а через 6 місяців впала до 8,8%. Вчені вважають таку поведінку закономірною реакцію на пережитий стрес під час війни, проявом прихованої агресії, приступами люті. Але, як показують проведені дослідження, з часом психіка адаптується під нові обставини.
Хочеться наголосити та виокремити важливість соціальної адаптації людини в суспільстві. Рідним та близьким вкрай необхідно навчитись чути, відчувати військового/ї і ставитися до різних проявів його/її поведінки з розумінням. Вкрай важливу роль в реабілітації та адаптації відіграє партнерська психотерапія. Це не означає, що з вами або з вашим/ою партнером/кою щось не те, це лише допоможе вам краще зрозуміти, пізнати одне одного. Як би це не було боляче, але війна змінює людей не тільки фізично, а й психологічно.
Якщо ви помітили зміни у своїй сексуальності, не варто замовчувати це, поділіться зі своїм партнером, запропонуйте відвідати разом партнерську терапію. Не відвертайтесь від самого себе і дозвольте іншим людям вами допомогти. Навіть якщо ви помітили зміни, які вас лякають, пам’ятайте, усе можна змінити та реабілітувати, й так буде не завжди. Треба лише трішки часу, розуміння, підтримки та допомоги тих, хто знає, що з вами відбувається.
© RESEX 2023
